Хроніка українського самашествія (письменницьке розслідування)

14.03.2011 _ Марія Матіос

"Не питала я дозволу в Ліни Василівни Костенко на "оренду" у цьому матеріалі її найточнішого визначення теперішнього всесвітнього часу - самашествіє...". Ексклюзив "Історичної правди".

Розділ 1

 Доповідна Начальнику Держави Самашедших

Копія: Президентові України В.Януковичу

(із ексклюзивним запитанням: хто і коли за ТАКЕ відповість?)

Копія: притомним людям  

Я, Марія Матіос, що має необережність бути Українським письменником у час нездорово - виняткової уваги діючої влади до письменницького ремесла, не без відваги і внутрішнього спокою усім допитливим, здогадливим, наївним, інформованим і не дуже доповідаю наступну інформацію, здобуту легальним, конституційним шляхом - публічними зверненнями, листами, буковинською впертістю, тимчасовою втратою працездатності і необхідністю самій собі, а також тисячам зацікавлених відповісти на запитання "Що це і як це було зі мною?".

Бо на черзі вже ви. Чи будь-хто, на кого влада завжди тримає якогось свого цибенка, щоб вказувати йому, якому "фалосу" пора оголосити "ату!". 

Від міліції вимагають розібратися, чому Матіос порівняла обеліск із фалосом

Отже, у спецоперації під кодовою назвою "Держава Самашедших проти одного метафоричного слова в окремо взятому реченні",  проведеної правоохоронними органами країни упродовж  листопада 2010 - лютого 2011 року, за моїми підрахунками (докази додаються, докази не є вичерпними) були задіяні:

-      Генеральний прокурор України,

-      3 (три!) заступники Генерального прокурора України,

-      начальник ГУ нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Генеральної прокуратури України,

-      міністр внутрішніх справ України,

-      2 (два!) перших заступники міністра МВС,

-      начальник відділу ДОЗР МВС України,

-      начальник УМВС у Львівській області,

-      3 (три!) заступники начальника УМВС та інспектор управління громадської безпеки ГУМВС у Львівській області,

-      2 (два!) заступники начальника ГУМВС України у м. Києві,   

-      начальник та 2 (два!) заступники начальника, а також дільничний інспектор Печерського РУ ГУМВС у м. Києві,

-       прокурор Львівської області,

-       прокурор м. Києва та  прокурор Печерського району м. Києва,

-      колектив  видавництва у м. Львові,

-      мешканці 9-поверхового житлового будинку у м. Києві,

-      голова та заступник Голови Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка,

-      Печерська районна у м. Києві держадміністрація комунальних підприємств по утриманню житлового господарства,

-      адресне бюро при ГУ МВС України у м.Києві,

-      мешканці села Розтоки на Буковині,  

-      мешканці дачного кооперативу у м. Києві,

-      Івано-Франківський муздрамтеатр ім. І.Франка,

-      Голова Верховної Ради України,

-      народні депутати України,

-      вітчизняні та світові ЗМІ,

-      громадські організації,

-      сотні відомих і невідомих фанів українського слова,

-      Президент України.

Мало! - сказав би спокушений інтригою Шерлок Холмс із Агатою Крісті вкупі...

Але, будучи людиною дуже скрупульозною, допитливою і впертою, пропоную всім, кого так само, як мене, мучить запитання "А що буде з Україною далі?" і кому не ліньки взяти олівець до рук,  на підставі документів пересвідчитися, що в цій унікальній спецоперації правоохоронної системи України проти одного письменника брали участь:

10 (десять!) генералів,

9 (дев'ять) полковників,  

1(один) майор,

1 (один) старший лейтенант

і співробітник ГУ МВС з не встановленим мною військовим званням, але не нижче майора.

До цього числа я ще не зараховувала полковника Костянтина Стогнія, керівників прес-служб Генпрокуратури та ВГЗ ГУМВС України у м. Києві, працівників служби "102" м. Києва та секретаря приймальної міністра внутрішніх справ України, яким я  сама "здавалася" для допитування.

До цього числа не входять і ті співробітники МВС, які - поперемінно - упродовж кількох діб несли чергування на автомобілях на дачному масиві, добиваючись інформації про мене від моїх сусідів і не сусідів також.

Поза текстом залишиться також той, хто по всьому детально розкаже мені, як мала діяти міліція далі і що могли зі мною зробити, коли б я 12.01.11 не оприлюднила звернення до Генпрокурора. Поки що наводжу неповну цитату людини, яку, вочевидь, мучила совість: "Я ваш читач. І я недарма заздрю жінкам. У них завжди інтуїція сильніша від знань".  

Але, якщо бути справедливою, то в цій історії дехто із "задіяних" заслуговує й на добре слово. Тому мушу його сказати. Про прокурора Печерського району м. Києва та його заступника (хоча як мешканка Києва, я не маю жодного стосунку до Печерського району).

Та про невідомого мені міліціонера на одному із центральних перехресть у м. Києві, який у найгірші для мене дні, пильно подивившись в обличчя, поки світлофор горів червоним, весело сказав: "А я знаю! Ваше прізвище Матіос". - "Вам також дали «орієнтіровку"? - запитала я його з меншим  ентузіазмом. - "Обіжаєте! - відповів симпатичний міліціонер: - Я ж телевізор дивлюся. А за наших генералів мені соромно. У декого з них - одна звивина. І та - від фуражки. Тримайтеся! Накази віддають генерали. А ми - люди військові. Ви розумієте. Але і ми багато чого бачимо і розуміємо. Так що декому не варто було казати, що ми без олії в голові. У нас часом попадають кулі. У них - поки що ні".

Так дослівно і сказав, не зважаючи, що його чула не тільки я, але й ті, хто чекав від світлофора зеленого світла.

Хто не вірить, але усе ж має підозру, що я кажу правду і тільки правду, хай набереться терпіння і прочитає подальший мій текст із таким смаком, як я колись на борту літака Тель - Авів - Київ читала роман "Чорний ящик" Амоса Оза - кількаразового претендента на Нобелівську премію в галузі літератури.

Амос Оз був одним із тих, хто також висловив мені "повну підтримку", бо "ця ситуація його дуже стурбувала" (цитата Амоса Оза). О прекрасний час, неповторний час! - вигукнув би класик. Бо де ще є такий? Час  розшуку письменника "золотопогонниками", слово грецького походження  із п'яти букв у книжці якого смакувала тоді вся наша, а ще більше - не-наших країн.

Заздалегідь ставлю до відома, що укладаючи власну "Хроніку українського самашествія", я скористалася методом письма Амоса Оза у "Чорному ящику". І роман, і моя "Хроніка..." викладені виключно у формі листування. Щоправда, у Оза - це дуже деталізоване листування розлученого подружжя. О! "Чорний ящик" - справжній виклик для перекладача.

Моя ж "Хроніка..." - виклик здоровому глузду. Можна сказати, історія - суто інтелектуальна. Як водиться в переважної більшості генералів, в головах яких "бракує олії". Саме так висловилася Ганна Герман в ефірі "5 каналу", підозріло запізніло коментуючи ситуацію навколо подій щодо гонитви міліції за однією письменницею, і з усією притаманною Ганні Миколаївні делікатністю не називаючи її прізвища. Адже вона, як ніхто, знає, що в Україні тепер "немає доброї прози" і, відповідно, не всіх письменників знає аж так, щоб не плутати їхні прізвища. А й правда! Вона ж так довго жила за кордоном.    

Заздалегідь роблю наголос щодо запозичення у Оза, оскільки в  Державі Самашедших будь-якого українського письменника за кілька секунд можна звинуватити у чому завгодно і як завгодно - у тому, що він ще не вмер, а вже варто би вмерти, у хуторянстві з полонини, у порнографії; письменникові можна приписати ксенофобію і зробити саме письменника винним у мегависокій суспільній гарячці... прислужництво фашизму, заподіяна художнім словом шкода дитячій психіці, хуліганське мародерство - це все вони, кляті письмаки...

Та Кримінального Кодексу не вистачить на одного українського "писателя", якщо за нього беруться "три богатирі": вулиця Банкова, Дмитро Табачник і вся правоохоронна система. Ну, що там ще в сагайдаках, хлопці? Бракує хіба що би лише плагіату. Тому й роблю уточнення про Амоса Оза.

Особливо допитливим у цій хронологічно укладеній "Хроніці..." (пардон!) дещо може видатися ну ду-у-уже цікавим. Охочих до поверхових сенсацій і не навчених мислити - я, звичайно, розчарую. Зате як зачарую майбутніх дослідників профілю нашої з вами - триваючої -  епохи. Бо є чим...